26.09.2023  |  Новини

«Одна з тем розмови – протидія стигмі, пов’язаній з ВІЛ, у наданні медичних і соціальних послуг. Зазначу, від 2010 року рівень стигми і пов’язаної з нею дискримінації в цих сферах знизився практично вдвічі, протидія стигмі залишається на порядку денному постійно. Утім, ми постійно працюємо над цим. Зокрема це навчання медичних і соціальних працівників у співпраці із громадськими організаціями. Основна мета – досягти розуміння діяти за принципом – є проблема клієнта чи пацієнта, яку ми вирішуємо, незалежно від її поведінкових особливостей чи персональних переконань соціального чи медичного працівника», – написав Микола Поворозник.

За його словами, також говорили про особливості надання медичної та соціальної допомоги в боротьбі з ВІЛ для вразливих і маргіналізованих верств населення.

«В умовах війни це питання стає ще актуальнішим. Зокрема, у столиці від початку повномасштабного вторгнення значно збільшилася кількість людей, які навіть не мають документів, які б засвідчили особу. При цьому мають встановлений ВІЛ-статус і потребують лікування та отримують його. Завдання системи охорони здоров’я – забезпечити належний рівень медичної допомоги кожному», – зазначив Микола Поворозник.

Також він написав, що в межах заходу доєднався до Амстердамської відозви «Заклик до дій за справедливість, різноманітність та інклюзивність у боротьбі з ВІЛ у містах». Цю відозву ініціювали виборні керівники міст глобальної ініціативи Фаст-треку з метою підсилення забезпечення медичних заходів із подолання СНІДу як загрози громадському здоров’ю в містах.

Лідери міст закликали:

• впровадити заходи, які відповідають потребам найбільш уразливих до ВІЛ-інфекції груп населення, зокрема – доступ до житла, освіти та послуг охорони здоров’я, працевлаштування, соціальної підтримки, заходи із протидії стигмі та дискримінації в міських громадах;
• інвестувати у зміцнення систем охорони здоров’я для надання якісних послуг із ВІЛ та інших медичних послуг, забезпечення доступу для всіх мешканців, незалежно від їх походження чи статусу;
• продовжувати залучення організацій громадянського суспільства та уразливих спільнот до координації заходів відповіді на епідемію на рівні міста;
• відстоювати права людини всіх мешканців міських громад;
• здійснювати моніторинг і оцінку заходів, що гарантують справедливість, різноманіття та інклюзивність, забезпечувати підзвітність громаді.